Спочатку!

• Коли ж не смієшся і не плачеш,
• А так собі на правій чи на лівій ніжці скачеш (...)

:)

Це уривок з пісні Цахеса і Мертового Півня, хто не впізнав) Дуже мелодійна і гарна річ. В мене десь тепер і настрій відповідний. Коли ж не смієшся і не плачеш, а так собі на правій чи на лівій ніжці скачеш...

Зараз у мене у всіх знайомих поголовно депресняк, і в мене він був. В мене є найкраща подруга, її звати так як і мене. І це так прикольно звертататися до неї, таке враження ніби щось говориш собі. І вона мені говорить, скажімо:

Жмень, слухай, що це в тебе за душевний протяг?

А я їй кажу:

Та вже якось так, Жмень, але я буду кращою. І ти будь.

А вона, наприклад, каже:

Добре, Жмень, добре.

Гарно мати друга з таким ім*ям як у тебе ж.

Я виправилася. Я всім навколо кажу, що треба годувати душу.

Наприклад я її часто воджу тепер до річки. Моя душа дуже любить річку, річка нас теж)

Ще ми ходимо до церкви, я стараюся молитися, стараюся частіше водити її до інших людей, яких вона справді любить (друзі, що живуть неблизько).

Я домовилася своїй душі про кілька подорожей по Україні, я стараюся її годувати, отак прислухатися, і сказати: Ну що мала хочеш? А вона через кілька хвилин помовчить і скаже що.

Стараюсь нічого не робити з того, що їй не подобається, наскільки є в мене можливість.

Зараз дуже болять ноги - багато ходили. І руки, і очі. Як добре)

Приєднуюсь до всіх, хто свариться на Блокс! Тільки шо ізліла душу, і вся замітка пішла коту під хвіст - не записалася... Агов усім, у кого теж таке було, тепер я у вашому клубі)) А замітка то велика була..)

http://www.youtube.com/watch?v=_vCcIc-94Dw

Для всіх у кого депресія. Якшо після цієї музички ви не почнете гоцати по квартирі, значить я вам не друг. )))))

То ще зима була. Повертаюся ввечері з роботи, іду через скверик, холодно, мороз. Тут бачу картину: молодий татуньо катає трирічне дитя на гойдалці, сам задумався про шось своє і розкачує гойдалку з усьої дурі.

А малий верещить: Аааааааааа! Ааааааааааааааа! Тату, тат, я не хочу більше кататися, я не хочу більше кататися!!! Тату!!

Татуню нарешті спом*янувся, сина з гойдалки зняв, обтрусив і напевно повів додому, вигріватися.

Я спочатку розсміялася з того всього, а далі раптом подумала, що не хочу народжувати дітей у цій державі. Не хочу і все. Такий раптовий бзик у голові. А тут іще оркестр клари ц. Богдани Матіяш. через кілька тижнів потрапляє мені на очі. Шо тут скажеш.

У мене відчуття і передчуття якоїсь події... Шось має трапитися, відчуваю усім своїм філологічним нутром... Гамс, але шо?

В мене ше одна робота, я їх міняю і міняю, як шкарпетки... тепера я працюватиму у газеті... Я була нашкребла кілька репортажів і пару інтерв*ю, але у мене застій... Я не знаю, шо писати... Така я ніяка...

А в кого які ідеї?..

Згадала, шо у Мексиці (чи Бразилії?) був один журналюга, який протягом 10 років першим приходив на місце убивства, завжди раніше за міліціонерів. Тобто за поліціантів. А потім виявилося, шо він і сам був убивцею, заради репортажів...

От візьму, шось організую і сама про себе напишу... Але шось хороше... Організую шось хороше і напишу про себе шось хороше. Так і зроблю.

А правда полягає в тому, що в нас ніколи не є і не буде нічого свого. Все матеріальне і духовне в нас є тому, щоб ми цим змогли поділитися і віддати.

Назва сама за себе все каже, правда?)) Ну то поїхали!

1) Сайт намбар ван це БЕГЕМОТ - ЛЕНИВЫЙ, СПОКОЙНЫЙ, МУДРЫЙ;

Сайтище просто бомбезний, досі до кінця його не "обнюхала", але люблю безмежно... "Обкурений", троха чорнуватий гумор+даосизм+сучасні практики. Тай сама назва говорить за Бегемота. Шо я найбільше там люблю:

Це книгу Трансформація, реально дієва книга для всіх, хто час від часу любить порозганяти в голові тарганів. Ручаюся.

Потім Сказки про лесовых зверюшек, Притча о Натуральном Дао, Про ежика, Обкуренные рассказы - по-моєму назви говорять самі за себе... ))) Там ше купа інших чорних анегдотів, словом, те шо треба для хворого мозку.

2) Другий буде Мир хороших привычек. Добра річ для тих, хто любить самовдосконалення. Хороші авторські статті в плані здоров*я, життя, саморозвитку, підприємництва і т.д. Мені лю.

3) Далі Журнал собиратель звезд. Якісна підбірка відео, притч, фото, які мають налаштувати людину на позитив. Річ, яку найбільше там люблю це О классической музыке, горящих глазах и словах которые мы говорим. Дуже люблю це відео і того пришелепкуватого дядька, який там бігає по сцені. Це відео на перше місце, однозначно.

4) Ще я люблю сайт 7 даров. Тута є дуже оригінальні ідеї для подарунків, їхнього оформлення і вручення. Ідеї дійсно оригінальні, шо все-таки рідкість у інтернет-просторах.

так... далі..

5) Ше люблю цей во сайт. Нарешті україномовний)) Проект про життя. Тут є хороша музика, хороші книги, хороші поради. Хоча справа не в тому. Сайт інтригуючий, є в нього якась своя атмосфера, якої нема в попередніх. В ньому взагалі важко розібратися, цікавий проект.

6) Ще раз ставлю Денник Петра Сороки, бо теж дуже його люблю. Тай напевно все))

Інженерці дяка за ідею ;)

Не знаю, мені близько те,  що тут написано. Після повернення "до себе" книга стала мені гарним чтивом. Мінімалізм як стиль життя, кому цікаво, тримайте посилання http://synderesis.s3.amazonaws.com/LeoBabauta-EffortlessLife-rus.pdf

А почалося все з того, що я нарешті виспалася. Прийшла вчора з роботи, башка не те шо болить, а не знаю, проситься собі на окреме життя. Так і заснула, тохи покрутилася, і заснула майже о 8мій (о 20ій). І все почалося уже зранку, я мала б помітити, але шож вчиниш, помітила вже вдень.

Я збиралася дуже довго, майже, знаєте, як у сні. Коли і те не можеш знайти, а знайшов, воно тобі не підходить, а того нема. Коли робиш купу непотрібних дрібниць (розкачування різне, сніданок там, кава, вікно, кіт, по три рази помиєш зуби, а волосся не розчешеш, коли ходиш по хаті розпатлана, незібрана, а тобі через 5 хв. виходити...) Ну то добре. Була ще одна невелика подія, але про неї вкінці.

Потім робота. На роботі нині був день, знаєте, в нас одне міропріятіє затіялось, тому день був напружений. Біганина, а в мене зранку все з рук сиплеться, страх. Кавою себе облила, скільки всього нині з рук упало, то взагалі порахувати важко, вдягнула зранку на себе шось абсолютно неулюблене і не своє, добре пальто накинула, вже ліпше. А я сміюся, постійно шось намагаюся підняти...о... зранку під машину ледь не потрапила, йшла посеред вулички, і тут машина їде. Я не змогла точно вибрати в який бік собі йти, то направо піду, то передумаю наліво рвонуся, нарешті вклякла посередині. Благо водій коли наздогнав сказав тільки, паніко, треба опреділятися а вать тудо а вать сюда... айбо тото не є біда... І засміявся. І я сміялася десь хвилин 10 потім, не знаю сама чого, він просто так весело це сказав, не брутально, куди преш типу, а дійсно весело і жартівливо. Ех))

І протягом ше одного ЧП дивлюся собі в дзеркало і не вірю, очі на місці. Моя дурнувата розслаблена, трохи пофігістична либа повернулася!! Прислухаюся до себе, спокійно, ну цей мій постійний настрій, я на нього кажу "трохи обкурений", коли тебе пре, тобі весело, а не знаєш чого. Йуй, я така була рада, шо капець. Я ж не помічала, шо я не на своїй хвилі, тепер дійшло шо весь цей час я сама була не своя, тіки тепер... ой

Потім по роботі. Капець на роботі. На роботі капець. А чого? Пішла я в столовку з своїми колегами (Слава Богу вже після констатації норм. душевного стану), там сталася одна місцева перепалка, бо є одна тьотя. яка на всіх робе доноси на порожньому місці.  Я собі взяла булку, а колєжанки по цигаретці. І тут почалася... БАлінн.. Усе про постіль на цій моїй роботі (хто з ким спить, як застукали і де, які папіки і в кого)...я не кажу, шо я свята і т.д., але я булкою давилася як дурна, і запивала отакенними коняцькими ковтками своє капучіно... бруд словом, мені було дуже гидко... це нормальне життя кажуть, але це НЕНОРМАЛЬНО, вибачте за капс лок. ( Тепер дивлюся, шо можна подумати, шо мої колєжанки отакі от лярви, а я отака от хороша. Ні не так. Вони не обговорювали, вони були злі, шо на них донесли і просто якби, емоції переповнили, чи шось таке...вони просто констатували факт, шо отак от є, і нема на то ради.  Але то був бруд )

Мене це трохи збило з колії, це вже було під кінець робочого дня, і я пішла гуляти пішки, почала згадувати, що зі мною сталося за останній рік, від минулого березня (зазвичай це моя улюблена розвага, я аж здивувалася, коли зрозуміла, що давно цього не робила)і дотепер.

Найперше, шо згадалося це таємниця, пам*ятаєте, як я діставала всіх тут присутніх, тай себе, тай друзів...йуй, як згадаю, який то був для мене тягар і з чого я роздула таку трагедію... мені завжди смішно відтоді і завжди це є для мене прикладом, що часто ми переживаємо через дуже пусті речі...

Потім згадалися усі мої 4 роботи за цей рік, саму аж тіпнуло, як подумала, як я їх міняю...Одна в мене з жовтня і до тепер, останній місяць я ше на одній працювала, але звільнилася, бо там реально було важко... Маю тепер ше одну додаткову 5ту виходить, капець...

В особистому житті в мене завжди був непорядок... Відколи себе пам*ятаю... За останній рік... Так, нічого тривалого, єдине, що закохалася вкінці осені, тай те, я ж закохуюсь завжди у, навіть важко сказати у яку людину я закохалася тепер... Дуже хочеться вірити, що в хорошу, але от, тиждень тому вирішила більше з ним не спілкуватися взагалі, хоча нормально не бачились ми вже з ним місяць...

Потім згадувала всі свої випадкові знайомства за цей рік, поїздки і нових людей, і старих друзів... і події... я так давно цього не робила, і не знаю чому... Чого я нині так раптово до себе повернулася?

Ну і про те, що сталося зранку. Дивлюся у вікно, п*ю каву... І тут один з тих миттєвих висловів, зміст яких ти знаєш задовго до того, як він оформився у слова:

Є люди не варті нашої уваги - є люди яким необхідна наша увага

Хто з якими акцентами прочитає, хай тому так і йде на добро.

А я йду поприбирати, а може потім погуляти ще, не знаю...весна... діждались таки))